3 клас
Класний керівник - Курапова Оксана Олександрівна
І категорія, стаж роботи-27 років
Усний журнал «Моя Батьківщина – Україна»
Мета. Розширювати і закріплювати знання учнів про Україну. Прищеплювати інтерес до вивчення історії, звичаїв, культури українського народу. Виховувати почуття патріотизму.
Обладнання. Журнал, виготовлений самостійно, де на кожній новій сторінці подані зміст того, про що буде розповідатися, символіка України, портрети видатних письменників, світлини з краєвидами України.
Зміст заходу
Вчитель. Любі діти, шановні гості! Сьогодні у нас свято. Свято, на якому ми вшануємо те, що є найближчим і найдорожчим для кожного з нас, - свою рідну Батьківщину
Розгортається перша сторінка журналу.
- Що таке Батьківщина?
За віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата,
Під вербою лисиця,
В чистім полі криниця.
- Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обелісок...
Коли любиш ти все це
І сприймаєш у серце,
Як готовий щомиті
Від біди боронити
Кожну в гаї пташину,
Кожну в лузі билину,
Значить, це Батьківщина
Має доброго сина
- Батьківщина – хліб і сіль,
Батьківщина – втіха й біль.
Батьківщина батько й мати,
І поріг твоєї хати.
- У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніше їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Вогник рідної хати, батьківський поріг, хліб – сіль на столі, пучки запашних лугових квітів – усе це ми звемо Батьківщиною.
- Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
Є у кожної дитини
Навіть сиротини
Наша мати солов'їна –
Рідна Україна
Вчитель Земля, на якій ми живемо, зветься Україною, а народ, що живе на ній –українцями, і говоримо ми українською мовою. Велика земля наша. Розкинулась вона на широкі простори. Поруч з українцями на нашій землі живуть люди багатьох національностей: греки, євреї, росіяни, білоруси, грузини тощо. Всі вони вважають Україну своєю Батьківщиною і шанують її закони і традиції.
Багато в Україні великих і красивих міст: Львів, Харків, Ужгород, Полтава, Луганськ, Донецьк. Най старішим і найкрасивішим є Київ – столиця нашої країни. Заснували його поляни, котрі жили на високому березі Дніпра.З тих часів Київ і вважається найголовнішим містом України. Про назву Києва існують різні перекази і легенди. За мотивами однієї з легенд у місті споруджено пам'ятник. У човні пливуть рікою три брати Кий, Щек, Хорив і їх сестра Либідь. За легендою, на честь старшого брата Кия і названо місто Києвом.
Центральною вулицею Києва є Хрещатик. Чому саме так названо вулицю?
Бо побудована вона на тому місці, де перехрещувалися два яри. Через усю країну несе свої води могутній старий Дніпро – найбільша ріка України, окраса Києва. Є в Україні і гори – Кримські і Карпати. Найвищі гори – Карпати, а саме вершина Карпат – Говерла. Багато в Україні лісів, де мешкає безліч різних тварин, росте розмаїття рослин. Україна – край, який Бог наділив родючою землею, чарівною природою і гарними, талановитими людьми.
Звучить пісня «Києве мій».
Друга сторінка журналу.
Вчитель. Українці мають славку історію і традиції... Мають вони і свої державні національні символи, які люди знають і бережуть.
Національний прапор України синьо – жовтого кольору. Він має давнє походження. Поєднання цих кольорів зустрічалось не лише за часів козацької вольниці, а й за часів княжої влади. Жовтий колір – колір сонця, синій колір – колір ясного, чистого, мирного неба.
- Прапор нашої Вкраїни
Має колір жовто-синій
І повинен кожен знати
Як два кольори єднати:
Синє небо – верхня смуга,
Жовте поле – нижня смуга.
Я підношу із любов ю
Прапор ніжно – кольоровий.
- Прапор – це державний символ,
Він є в кожної держави;
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави
- Синьо – жовтий прапор маєм:
Синє небо, жовте жито;
Прапор свій оберігаєм,
Він – святиня, знають діти.
- Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навік вже є народом,
Українським в Україні.
Герб – це офіційна емблема держави. Золотий тризуб на блакитному тлі – дуже давній знак. Він використовувався ще за часів Київської Русі. Отже, нашому гербу – більше тисячі літ.
- Наш герб – тризуб,
Це воля, слава й сила;
Наш герб – тризуб.
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і пісню
Несемо ми людям.
Гімн – урочиста пісня нашої держави.
- Слав палкі,
Мелодія врочиста –
Державний Гімн
Ми знаємо усі.
Для кожного села,
Містечка, міста –
Це клич один
З мільйонів голосів.
- Це наша клятва,
Заповідь священна,
Хай чують друзі й вороги,
Що Україна вічна,
Незнищенна,
Від неї лине світло навкруги.
Звучить Гімн України.
Третя сторінка журналу.
Вчитель. А ще народ України має свої споконвічні народні символи. Улюблені рослини-символи – це тополя, барвінок, вишня, верба,калина. Про ці рослини складено пісні, прислів'я, легенди. У народі кажуть: «Без верби й калини – нема України». Калину садили у кожному подвір'ї. Вважали її оберегом від усього злого. Існує така легенда про калину.
Якось в одному українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили дівчат-красунь і почали ловити, щоб продати у рабство. Дівчата, щоб не потрапити у полон, тікали до болота і там топилися. На тому місці, де загинули українські дівчата, виросли кущі калини. З того часу дівочу вроду порівнюють з калиною.
- Росте калина у тінистих лісах, гаях і дібровах, на скелях, на узліссі, на лісових галявинах.
- Садять калину і біля хат, щоб навесні білим цвітом милувала, а взимку від хвороб лікувала.
- Калина любить рости у лузі, біля верби.
- Навесні калина розквітає і стає гарною, мов дівчина в білому вбранні.
- Ягоди калини люблять і птахи, і люди
- На смак вони кислі й трохи гіркуваті, але дуже корисні, адже лікують і надають бадьорості.
- Колись давно, проводжаючи сина в далеку дорогу, мати напувала його калиновим чаєм, а з собою давала хліб із калиною.
- Коли в домі свято, на стіл поряд із хлібом кладуть калину.
- Ось калина над рікою,
Віти стелить по воді.
Хто це щедрою рукою,
Їй намистечко надів.
- Червонясте, променисте,
Розквітає, як вогні,
Дай хоч трішечки намиста,
Калинонька, і мені...
Пісня «Ой є в лісі калина».
Вчитель. Вербу вважали святим деревом. На Вербному тижні, у неділю, святили вербу. Освячені її гілочки служили оберегами.
Символом українського народу є вишиті рушники. Дім без рушників, - говорилось у народі, як родина без дітей. З рушником вшановували появу на світ немовля, зустрічали дорогих гостей хлібом –сіллю на вишитому рушнику. З рушником проводжали в далеку дорогу, молоді ставали на рушник під час шлюбного обряду. З рушником проводжали і в останню путь.
Вишивали рушники різними способами і кольорами. Майже на всіх рушниках можна помітити два однакові кольори – червоний і чорний. Червоний – колір калини,щастя, ясного сонечка. Чорний – колір землі нашої родючої, а інколи і смутку. В пісні співається:
Два кольори мої, два кольори
Оба на полотні, в душі моїй оба,
Два кольори мої, два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.
Звучить «Пісня про рушник».
Четверта сторінка журналу.
Вчитель. «Мова кожного народу неповторна і своя» - це рядки з вірша. Ми також любимо свою українську мову і називаємо її калиновою, солов'їною, барвінковою. Вона є державною мовою України.
- Українська мова –
Давня й молода.
Світить рідне слово,
Як жива вода.
Звідки воно взялось –
Діло не просте...
Вдушу засівалось,
Із душі росте.
- Буду я по-рідному читати,
Як співають пісню солов'ї...
Рідна мова – як її не знати,
Як же не любити нам її.
- Я так люблю, я так люблю тебе,
Моя співуча українська мово!
В тобі шумить Полісся голубе
І дужо хвилі гомонять дніпрові.
В тобі живе карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня.
- Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче і миліш?
І дорожче в час недолі?
- Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива?
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
- Мова кожного народу
Неповторна і – своя.
В ній гримлять громи в негоду,
В житі трелі солов'я.
- На своїй природній мові
І потоки гомонять,
Зелен-клени у діброві
По-кленовому шумлять.
- Солов'їну, барвінкову,
Колосисту – навіки –
Українську рідну мову
В дар дали мені батьки.
- Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина – так як мати –
Мова в кожного із нас.
- Наша мова калинова
І ласкава, і медова,
І багата, і не бідна –
От що мова наша рідна!
- Розквітай же, слово!
І в родині, і у школі,
Й на заводі, і у полі.
Пречудесно, пречудово –
Розквітай же слово.
Вчитель. Жити на Україні і не знати української мови – неповага до народу.
- Мово рідна! Слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
- Як ту мову забувати,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
Як ту мову забувати?
Тож звуками тими
Ми до Бога мольби слали
Ще дітьми малими.
- Ой, тому плекайте, діти,
Рідненькую мову.
І учіться говорити
Своїм рідним словом.
Мова рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Українська мова – співуча й мелодійна. Вона посідає друге місце у світі після італійської за мелодійністю. Українською мовою складено безліч пісень, віршів, казок. Усьому світові відомі талановиті українські письменники Шевченко, Франко, Українка, Коцюбинський та інші. З дитинства ми чуємо матусину колискову пісню, або бабусину казочку.
Інсценізація народної казки «Рукавичка».
Вчитель. Своєю мовою, як рідною землею, ми маємо пишатися. У рідній мові, українській мелодійній пісні втілена безмежна гаряча душа нашого народу.
- Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і пісні нема без народу,
І народу без пісні нема.
- Пісне моя, мово,
Доле України:
Ніжна і казкова,
Мудра, солов'їна.
Йди по світу гідно
В шані та привіті.
Ти для мене рідна,
Ти – найкраща в світі.
- Наша пісня, наша мова,
Наша ноша кольорова.
Наші звичаї найкращі!
А чому? Тому що наші.
Вчитель. Діти, попереду у вас все життя. Колись ви станете дорослими, закінчите рідну школу і вилетите, мов пташенята, із батьківського гнізда. Але, до якого б краю не закинула вас доля, не забувайте того, що ви – українці. Любіть нашу Батьківщину, пишайтеся нею: її багатою історією і мальовничою красою, калиновою мовою милозвучною піснею. Пишайтеся тим, що ви належите до великого та славетного роду українців. |
