Клас: 2—А
Класний керівник: Чічма Світлана Олексіївна
Стаж роботи: 23 роки
Тема: « Душа мого народу – рушники,барвінками і мальвами зігріта»
Мета: Формувати у дітей поняття про рушники як символ України. Ознайомити учнів із різними функціями рушника. Відтворити національні традиції та домогтися глибокого осмислення учнями значення українського рушника в житті кожного з нас. Розвивати та розширюватизнання пронаціональні святині та вироблення духовної потреби берегти їх та використовувати. Виховуватилюбов до праці, до матері-трудівниці, до своєї Батьків-щини.
Обладнання: рушники, аудіо записи пісень про рушники.
Хід виховного заходу
- Повідомлення теми,мети виховного заходу
а) Поетична хвилина
Рушникове обличчя веселе
Обвива коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.
Рушничок на стіні – давній звичай.
Ним шлюбують дітей матері,
Він до дому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов’ї.
Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло.
Хай цей символ сусідиться вічно
В нашій хаті на мир, на добро.
б) Ознайомлення з темою, метою виховного заходу
2.Вступне слово вчителя -Багато символів має наша Україна. Серед них – український рушник ,символєдності сім’ї, символ любові до рідної землі, до любої матусі, символ працелюбності нашого народу.
Які вони гарні, ці вишиті рушники! Їх передавали як оберіг із роду в рід,з покоління в покоління. Рушники – це обереги. Думки і бажання господині,що вишивала рушник, мають бути чисті, добрі, радісні. Тоді у рушнику будечарівна сила.
3. Музична хвилина
Слухання пісні «Вишивала дівчина»
4. «Поп’ємо водички із поетичної кринички»
Дівчинка: Моя бабуся гарно вишиває:
Цвітуть на полотні троянди й виноград.
Розмай калиновий там грає
І дивні птахи щебетять.
Хлопчик: Навік з’єдналось чорне і червоне,
Рідного краю гордість і краса.
Душа народу – малинові дзвони,
Його веселка і його краса.
5. Етимологічна хвилина
- Стверджують, що слово «рушник» походить від слова «рушати».Мати, проводжаючи сина в дорогу, замотувала хлібину у шматок білого полотна і промовляла: «Рушай щасливо!».
6.Словникова робота
- У різних регіонах України рушник називали по-різному, залежно від його призначення.Втирач – для втирання рук і обличчя. Для посуду, стола і лави-стирач, або стирок. Для покривання образів – покутники. А для пов’язування сватів – плечовий, плечовик, або подарунковий.
Для дівчаток рушники росяночками називали. Стежкою вишивали на них цвіт вишні і яблуні, незабудки і ромашки,дрібненькі листочки вишні і барвінку.
Для хлопчиків рушники називали грайликами. І вишивали на них: посередині чорно-бривці, збоку – барвінок і волошки,листя дуба, любистку і вусики хмелю.
7.Розповідь вчителя про різні функції рушника
- Рушник супроводжувавукраїнцяпротягомусьогожиття і в радості і в горі.
Звишитим рушником приходили до жінки, що народила дитину.
Рушником накривали хліб на столі, а на Великдень – освячену у церкві пасху.
Гостей зустрічали хлібом-сіллю на вишитому рушнику.
Під час будівництва хати, коли її верх був готовий, його прикрашали букетом квітів, перев’язаних рушником.
Рушники подавали і брали, коли йшли у свати; на рушничок щастя ставали молодята під час вінчання.
Із рушниками проводжалилюдину в останню дорогу.
Виряджаючи сина чи доньку у дорогу, мати давала рушник,оздобленийрізнокольоро-вими смугами.
8. Музична хвилина
Слухання «Пісні про рушник»
9.Легенда про український рушник
Жила в одному селімати і мала вона трьохкрасенів-синів. Працьовитібули вони і люди їхповажали.Сядутьбілянеї, коли з усімупораються, та йкажуть:
— Ви, матусенько, шийте та вишивайте, та піснюспівайте, а ми подивимось, як народжу- ється у ваших руках квіти та птахи.
Горнуласямати до синів і такімудрі слова їм говорила:
— Долю я вам кожному вишию, а пам’ять про себе в рушниках залишу, то ж бережітьїх.
Багатовишиламати за своєжиттярушників і всіміжсинамирозділила. Даруючи, на-вчала:
— Сини мої, мої голуби! Пам’ятайтенавікпроханнясвоєїненьки. Куди б не їхали, куди б не йшли, а рушник в дорогу беріть. Хліб у ньогозагортайте та людей пригощайте. Хліб на рушнику життявеличає,здоров’ябереже.
Та життялюдини, як дитина, швидкоминає. Померла старенька, мати. Осиротіли сини. Поховали свою неньку, а на могилі рушник білийпрослали, щобвітер порох на неїне тру- сив.
Правду кажутьчині, та чутка про те диво й понині ходить.Переповідають, щона тому рушниковіквіти через три днірозцвіли. Хтовишивїх, ніхто не знає.Лише вітер про те
розповідає і просить вишити рушник на згадку.
10.«Мовні перлинки для кожної дитинки»
« Хата без рушників – родина без дітей», « Рушники на кілочку – хата у віночку», « Не лінуйся, дівонько, вишивати – буде чим гостей шанувати».
11. «Сторінка для допитливих»
Напочатку 90-х років бувзаснований Черкаський музей українського рушника. Нині в експозиціїцьогоунікальногомузейного закладу виставленопонад 500 вишитихрушників.
12. Заключне слово вчителя
- «Хай стелиться вам доля рушниками!»— казали, бажаючилюдиніщастя. Нехай доля кожного з вас стелиться рушниками.
Шануймо працю і красу
Символу родини.
Пам’ятаймо, що найкраща
Вишиванка з України.
13. Музична хвилина
Слухання пісні «Вишиванка»
14. Підсумки виховного заходу
| 