В роботі з обдарованими дітьми можна виділити три етапи.
На першому етапі виявлення обдарованих дітей враховуються відомості від батьків і педагогів про високі успіхи у будь – якій діяльності дитини.
На другому (діагностичному) етапі проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу й особливостей нервово–психічного статусу дитини психологом і вчителем. Чимало дітей виявляють високий ступінь обдарованості не в одній сфері, а в декількох. Завдання педагогів – не тільки виявити таку поліобдарованість, а й удосконалювати, розвивати її.
На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль мають виконувати педагоги, завдання яких – формування і поглиблення дитячих здібностей.
До навчання обдарованих дітей ставляться такі вимоги:
1.Вчити дітей вчитись самостійно.
2. Обдарованих дітей навчати по індивідуальних програмах.
3.Розвивати природні здібності дитини.
4.Сформувати продуктивне мислення.
5.Вчити застосовувати знання.
6. Вчити жити серед людей.
При роботі з обдарованими дітьми навчально–виховний процес повинен бути особистісно-орієнтований.
Наведемо пам’ятку вчителю щодо реалізації особистісно–орієнтованого підходу.
- Особистісно-орієнтований підхід у навчанні і вихованні ґрунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб’єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів його життя. Учень має право на особистий шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності у межах її цілей.
- Вчитель, ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу саморозвиватись та самореалізовуватись, враховує його можливості, здібності, особливості. Взаємодія між ними має відбуватись на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.
- Завдання вчителя полягає, передусім, у тому, щоб максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони могли самі успішно впоратись з різноманітними навчально-виховними, а в подальшому – виробничими проблемами.
- Особистість педагога — лише передумова формування вихованця. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.
- Якщо учитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.
- Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, навчитись відчувати до нього постійний інтерес.
- Якщо учень не сприймає дій вчителя (способів впливу) щодо його, то це означає лише одне: ці дії не відповідають особистим особливостям учня.
- Якщо необхідно висловити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно і з повагою до нього. Несхвалення поведінкової ситуації учня втратить негативний ефект.
- Якщо виник конфлікт з учнем, не треба шукати способів будь-як утвердити свою правоту. Слід віднаходити взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.
- У батьках своїх учнів вчитель вбачає однодумців і спільників. Добитись професійного успіху він може лише узгоджуючи свої дії з їхніми.
Завдання , які добирає вчитель до уроку, повинні бути напрямлені на розвиток здібностей учнів. Широкі можливості дають також індивідуальні заняття, курси за вибором, гуртки. Сприяє розвитку творчих здібностей учнів початкових класів участь у конкурсах «Стежини до успіху», юних математиків імені О.Завгороднього; Міжнародних конкурсах: з української мови - імені Петра Яцика, з природознавства - « Колосок», з математики « Кенгуру».
|