6-А клас
Класний керівник : Пронь Юлія Олексіївна, стаж роботи 1 рік.
Виховна година до Дня пам’яті жертв Голодомору «Ми низько голови схиляємо!»
Мета:ознайомити учнів з трагічним минулим нашої країни, формувати щирі людські почуття, співчуття до трагічної долі рідного народу, громадянську відповідальність за його майбутнє, вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом людей.
Обладнання: свічка, факти Голодомору, пісня О. Білозір «Свіча»,світлини.
Хід заняття
Вступне слово вчителя:
Що це було? Хто це зробив?
Скільки було тих нив золотих!
Урожай був такий! Усі працювали…
То ж чому ми цей голод зазнали?
Немає на Україні села, де б голод не залишив своїх слідів. Здавна Україна була багата на родючу землю і на хліб. І хіба можна було уявити, що колись народ-хлібороб помре на чорноземах від голоду? Не було ж ні війни, ні потопу. Як же це сталося, що вмирали селяни – хлібороби і їх діти. Збираючи врожай, селянин радів, що може прогодувати свою сім’ю, а на наступний день все було інакше:
Чи бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть вариво виймали з печі,
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Влада все забирала, не лишаючи ані зернини. Усяка насильницька смерть страшна, але вона триває секунди, хвилини. А вбивство голодом розтягується на тижні і місяці. Сьогодні ми згадаємо про страшні сторінки історії нашого народу-Голодомор 1932-1933 років. Ця трагедія забрала життя мільйонів українців.
Моя Україно! Стражденна ти земле,
Чому ж твоя доля на стільки гірка?!
Коли говорять про Голодомор 1932-33 років, то мають на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933р. Саме за ці 17 місяців, приблизно за 500 днів від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000-щогодини, майже 25 тисяч щодня.
У той рік заніміли зозулі,
Накувавши знедолений вік,
Наші ноги розпухлі узули
В кирзяки – різаки у той рік.
У той рік мати рідну дитину
Клала в яму, копнувши під бік.
Без труни, загорнувши в ряднину…
А на ранок – помер чоловік.
У той рік і гілля, і коріння –
Все трощив буревій навкруги…
І стоїть ще й тепер Україна,
Як скорботна німа край могил.
Д.Головко
Від голоду помирали і старі і молоді. Першими ішли із життя діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2 третин учнів, для них не пролунав перший дзвоник. Голод був створений штучно. Голодомор є одним з найбільших злочинів комуністичної влади.
Сьогодні ми не можемо назвати імена всіх тих, хто загинув від голодної смерті. Їм не ставили пам’ятників і обелісків, їх не називали героями. Як чинився Голодомор на Україні? Він здійснювався за допомогою тотального державного терору, злої волі одних людей проти інших. Назвемо складові політики Голодомору.
Випереджувальне завдання .Читають учні.
1-ша учениця:
- насильне вилучення всіх продовольчих припасів;
- Липень 1932 року – влада ухвалила нереальні до виконання плани хлібозаготівель;
- Серпень 1932 року - прийнято закон «Про п’ять колосків.» За цим законом засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже зібраних полях.
Мертві і напівмертві люди лежали на польових дорогах, сільських вулицях, в хатах і на подвір’ях. Виснажені, опухлі, безсилі, вимирали цілі сім’ї.
«Три колоски»
Що це було? Хто це зробив?
Чому? Навіщо? Для чого? -
Запитали голодні у Бога.
І та мати запитала,
Що дитину поховала.
Свою милу рідну доню,
Яка простягала худющі долоні
І просила: «Мамо, дай,
Хліба трішки, хоча б край!»
А матуся, що ж робити?
Пішла хлібчика просити.
Але в кого? Хто б поміг – то?
Голий? Босий?
Жебрає та хліба просить.
Всюди голодні люди бідні,
Всюди голод, голод, злидні!
Ніде крихти хліба взяти,
Усе винесли із хати.
А як хліба привезуть –
Розхапають, заберуть.
Як з хрестів, всі зняті люди,
Всюди голод, злидні всюди.
Матір додому ступає поволі,
Далеко гуляють вітри десь у полі.
Додому прийшла,
На поріг лиш ногою –
Хитнулась, завмерла,
Похилилась головою.
Лежить доня рідна дитина, -
Цей грішний світ покинула,
Як і тисячі інших людей.
Мати схилилась до вогких дверей,
Оглянула лавку, стіни і піч –
Ось і все майно, а на дворі ніч…
Тепер інший час, але спогадів доволі,
Там де гуляють вітри у полі,
Кожного дня та ж сама картина:
Могила, мати, образ дитини.
Мати приходить,
З вербою розмовляє,
У вітах дитину свою уявляє.
Та три колоски приносить щоднини,
Щоб хоч після смерті була сита дитина.
2-га учениця
-Листопад 1932 року – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;
- Грудень 1932 року – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, у томі числі і насіннєві.
То був страшний навмисний голод.
Такого ще земля не знала.
Закрили Україні очі.
І душу міцно зав’язали.
-Блокада мешканців окремих територій та всієї України.
Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей.
Учні прослуховують пісню О. Білозір «Свіча» про пекучу правду з життя українського народу.
Зачитує учень:
Старожили розповідають: Страшні роки були. Люди перетворювалися на звірів.
Так, їли люди людей. Одна жінка навіть рідну дитину з'їла, а потім з розуму зійшла. їли траву листя, качани кукурудзи без зерна. Часто пухли з голоду і вмирали. А кому вдалося віднайти шмат хліба і з'їсти всмак, теж вмирали від завороту кишок.
У той час, як українські селяни пухли і вмирали з голоду, за кордон вивозилися продовольство і, зокрема, таке потрібне для врятування голодуючих в Україні - зерно. В портах із - за відсутності спеціальних приміщень для зберігання зерна, воно лежало величезними горами просто неба, так-сяк накрите брезентом, і гнило, псувалося, бо не вистачало кораблів для його вивезення за кордон. Це ще один доказ геноциду влади проти свого народу.
Ось що свідчить житель с. Ковалиха Смілянського району Н. Буткевич: ...Взимку 1932-1933 року на село довели план додаткового збору зерна та сільськогосподарських продуктів. Щодня до нас приїжджали уповноважені райвиконкому та райпарткому, під керівництвом яких на кожному кутку були створені спеціальні комісії в складі десяти осіб, які ходили по хатах.
Вони робили старанний обшук на горищах, по коморах, клунях, повітках, де міг бути схований хліб, і забирали зерно, квасолю, картоплю, буряки. Деякі члени цих комісій брутально поводились при обшуках: перекидали горшки з їжею печі, перевертали діжки з квашеною капустою та огірками в погребах. З настанням весняної сівби 1933 року в Ковалисі почався масовий голод... Вимирали цілими сім'ями і в першу чергу - чоловіки та діти.
Всього від жахливого голоду 1932 - 1933 років у Ковалисі загинуло понад 400 чоловік. Для порівняння, скажемо, що з фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулося до рідних порогів 164 особи .
Слово вчителя.
23 листопада вся країна вшановує пам’ять жертв Голодомору. В цей день ми засвітимо свічки і поставимо на підвіконня так, щоб їх було видно знадвору. Ці вогники символізуватимуть нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів. Серед них були такі діти , як і ви. Ці вогники зігріють душі загиблих. Болить і досі незагоєна рана втрат, надто турбує нас запалена від спогадів пам’ять тих, що залишилися в живих. Україна і досі змиває кров невинних жертв. Дуже багато лиха довелося витерпіти нашому народові. І нам треба сьогодні так жити, щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу в незалежній державі.
Ми повинні знати правду минулого не заради простої людської цікавості, а заради щасливого майбутнього. в День пам’яті жертв Голодомору, ми прийдемо до пам’ятного знака схиливши голови та запаливши свічу, цим самим засвідчивши, що мільйони закатованих дочок і синів України живуть і житимуть у нашій пам’яті.
| 