Далеко не кожний у нашому місті знає про існування Малої академії наук України (далі МАН) - яка забезпечує організацію і координацію науково - дослідницької діяльності учнів, створює умови для їх інтелектуального, духовного, творчого розвитку та професійного самовизначення, сприяє нарощуванню наукового потенціалу країни.

У серпні місяці у столиці України, місті Києв, а саме в Пуще Водиці МАН організувала Школу громадянської участі та культурної дипломатії. І якщо Школу громадянської участі МАН вже проводила, то навчання культурній дипломатії відбулося вперше.

На навчання у школі до Міжнародного центру  дитячої наукової творчості MANLAB CAMP приїхали 12-16 річні підлітки майже зі всіх куточків нашої країни.

Гостювали учні у столиці з 9 по 14 серпня.  

Для того, щоб потрапити до школи, підлітки заповнювали анкети, де зокрема аргументували, чому бажають взяти участь у даному проекті, зазначали, чим українська культура особлива, хто з її представників є для них взірцем та які культурні явища чи артефакти їх надихають. Охочих було дуже багато, але після розгляду анкет організатори відібрали лише 25 учасників.

Підліткам із нашого міста також  пощастило потрапити до школи, навіть більш за це. Команда нашого міста була самою великою. До неї увійшли троє учнів СЗШ №1 Погорєлова Анна, Пасічник Юлія, Анциборенко Микита; та троє учнів  СЗШ № 5: Чорна Софія , Чорна Аліна та Сривкін Павло.

Керівником Школи громадянської участі та культурної дипломатії була Юлія Кравченко - кандидат філософських наук, методист НЦ «МАНУ» , експерт з методики «Філософія для дітей».

За час проведений у  Школі ми зустрілися з багатьма цікавими людьми. Що таке взагалі громадянська участь та культурна дипломатія ми дізналися на лекційних і практичних заняттях. Лекції читали ті, хто не на словах знає, що таке культурна дипломатія, - екс-посол України в Латвії Рауль Чілачава, представники Посольства Іраку в Україні, а також ще багато цікавих та відомих діячів.  Ці лекції нагадували спілкування молоді зі спікерами, які ділилися досвідом впровадження культурних ініціатив, взагалі це було спілкування рівних з рівними.

Побували ми й на брифінгу, присвяченому культурній дипломатії  очима молоді, в Українському кризовому медіа-центрі.

Ще одним заняттям, яке дало змогу нам пізнати себе як представників нації, була арт - сесія. Усі учасники школи малювали на папері те, що є для них цінним в українській культурі.

Творчу компоненту ми отримали також від екскурсії в музей Тараса Шевченка та пісень відомої бандуристки Ірини Родіонової.

Однак 14 серпням  участь у проекті для нас не закінчилася. Бо зараз коли вже розпочався навчальний рік, ми маємо у своїх навчальних закладах презентувати роботу Школи і пояснити іншим учням, що таке культурна дипломатія, як вона реалізується на різних рівнях. Однак і це ще не все. Ми маємо організувати у своєму місті культурну подію, підготовку якої ми розпочали ще у Школі.

Керівник Школи Юлія Кравченко наголосила, що комунікація з учасниками школи не припиняється після її закінчення і пообіцяла свою підтримку та консультацію у впровадженні проектів. А така допомога нам, молоді, дуже потрібна. Адже, за словами пані Юлії, не зважаючи на свою відкритість, «безбар'єрність» і можливість вільно висловлювати свою думку, підлітки мають притаманний у такому віці страх щодо реалізації проектів, мовляв, не вийде, чи вийде не так, як треба. Ось чому потрібні такі Школи громадянської участі і культурної дипломатії, ці заходи є важливими і дають дітям змогу самостверджуватися.   

Підготовлено за матеріальними сайту Мала академія наук України  http://man.gov.ua/ua