Вчитель: Коржинська Тамара Василівна

Предмет: Географія

Стаж роботи: 33 роки

Вища категорія, "старший учитель"

10 клас. Соціально-економічна географія світу.

Тема. Мінеральні ресурси палива і сировини. Країни - лідери за запасами розвіданих корисних копалин. Країни - лідери за запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля.

Освітні цілі: поглибити і систематизувати знання учнів про мінеральні паливні ресурси світу; сформулювати в учнів систему знань про країни - лідерів за запасами розвіданих корисних копалин, зокрема за запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля.

Виховні цілі: розвивати в учнів інтерес до предмету; сприяти вихованню дбайливого, шанобливого ставлення до своєї праці; виховувати здатність до конструктивного мислення.

Розвиваючі цілі: розвивати в учнів самостійність і вміння аналізувати природні явища, визначати їх суть, причини, наслідки; сприяти формуванню порівнювати, узагальнювати, робити висновки.

Обладнання: фізична карта світу, карта корисних копалин світу, атласи, контурні карти, додаткова література.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Визначення основних етапів роботи на уроці, постановка мети, навчальних та виховних завдань уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Прийом «Інтелектуальна розминка».

Закінчити речення:

• Природні ресурси – це…
• Ресурсозабезпеченість – це…
• Природокористування –це...

Прийом «Розумний куб».

Учень кидає куб і відповідає на питання, яке йому випало на певній грані.

• Опиши за якими видами класифікують природні ресурси?
• Проаналізуй, які природні ресурси є вичерпні – невичерпні, відновлювані – не відновлювані.
• Порівняй раціональне і нераціональне природокористування.
• Вислови свою думку щодо світових запасів паливних ресурсів.
• Доведи, що проблема природокористування є комплексною.
• Проаналізуй чому в другій половині ХХ століття різко зріс вплив людини на довкілля?

ІІІ. Мотивація.

Слово вчителя.

Мінеральні ресурси палива і сировини відіграють важливу роль в світовій економіці. Людство дуже розширило рамки своєї взаємодії з географічним середовищем, оскільки різні території, на яких проживають люди забезпечені ресурсами далеко не однаково.

Про країни - лідери за запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля і піде мова на сьогоднішньому уроці.

Знайдіть у вашому атласі карти, що допоможуть нам опанувати новий матеріал.

Спробуйте для себе сформулювати, що ви очікуєте від цього уроку.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

Слово вчителя.

У літосфері сформувалися геологічно окремі території, з приуроченими до них групами корисних копалин. При цьому паливні ресурси органічного походження тяжіють до прогинів стародавніх платформ або прогинів складчатих структур.

Паливні корисні копалини відіграли і відіграють дуже важливу роль в житті суспільства та кожної людини зокрема.

80 % світових запасів вугілля зосереджено в Росії, США, Китаї. У країнах Близького Сходу зосереджено понад 50% світових розвіданих запасів нафти. Паливні корисні копалини поділяють на три головні групи: гумусові (торф, буре та кам’яне вугілля), сапропелеві (горючі сланці) та петроліти (нафта, природні гази, озокерит). Найширшу і найрізноманітнішу класифікацію серед цих копалин має нафта.

Завдання.

Робота в групах.

(клас ділиться на шість груп)

Використовуючи матеріал підручника, тематичні карти, додаткову літературу, заповнити таблицю «Країни, які мають найбільші запаси основних видів корисних копалин».

(Представники з кожної групи по черзі записують свої дані в таблицю на дошці.)

Слово вчителя.

Проаналізувавши дані таблиці видно, що деякі держави не мають зовсім, або мають недостатньо рудних, паливних корисних копалин. Так, Японія експортує практично всі мінеральні ресурси. Німеччина – залізну руду, Італія – мідну руду.

Повідомлення учня.

(Випереджальне завдання.)

«Добування паливних корисних копалин.»

Орієнтовний зміст.

Багато корисних копалин не можуть синтезуватися людиною. Тому вона змушена видобувати їх з родовищ, - природних скупчень корисних копалин, які можуть бути використані людиною в різних цілях. Але щоб добути їх, їй треба докласти чимало зусиль.

Багато століть тому у людей не було якихось спеціальних засобів для видобування горючих корисних копалин. Тому зазвичай їх добували у місцях виходу на поверхню (нафту) або відкритим способом, або збирали на берегах морів з розмитих водою пластів (вугілля). Пізніше тверде паливо почали діставати з неглибоких шахт, а оскільки вони були мало оснащені, то існувала велика ймовірність обвалу чи затоплення підземними водами. Але вже в XVI - XVI столітті шахти стали більш механізованими, встановлювали парові двигуни, спеціальні водо - і газовідвідні машини, вентиляцію, покращувалась безпека праці людей.

Що до нафти, то спершу копали колодязі і добували нафту, як воду з криниці, але копати їх було надзвичайно важко. Бути більше 5 хвилин, там неможливо дихати через отруйні гази. Опускаючись копати робітник мусів співати якусь пісеньку, тільки почувши, що він перестає, його зразу витягували і опускали іншого. Існував ще й інший спосіб добувати нафту, але дорожчий і більш безпечніший, який потребував більшої площі. На великому рівному місці копали східцями, утворюючи ступінчату вирву, в центрі якої було невеличке озерце з нафтою. Пізніше вже почали бурити свердловини ударним, а потім роторним і турбінним способами.

Але зараз існують більш сучасні способи добування та буріння. Тепер на місцях залягання будують спеціальні установки та вишки, для більшого видобутку родовища заливають водою. На шельфах морів створюють нафтові бурові платформи. Вони плавають на морі або кріпляться на вбитих у дно палях. Працювати на них значно небезпечніше, ніж на наземній буровій вишці, оскільки платформа може бути пошкоджена під час шторму. Крім того, будівництво такої платформи обходиться приблизно в 10 разів дорожче за наземне, її вивозять у море секціями, а потім збирають. Устаткування та персонал доправляють на неї вертольотом. В техніці буріння також проявився прогрес. Тепер бурити можна на більшу глибину, обминати водоносні шари, з відхиленням від вертикалі, косо і навіть дугою. Така ж система добування існує і для газу.

У видобуванні твердих горючих корисних копалин також сталися зміни. Зараз на шахтах і кар'єрах застосовують високопродуктивну техніку. Шахтне добування більш трудомістке та дорожче, але воно використовується частіше, оскільки основні запаси знаходяться на глибині. Щоби дістатися до вугільних чи інших пластів прокладаються вертикальні, похилі шахти, де родовище залягає неглибоко та деколи горизонтальні, де пласти виходять на поверхню, особливо на схилах. Діаметр вертикальних зазвичай складає кілька метрів, а глибина - більше кілометра. Від них до пластів вугілля пробивають горизонтальні гірничі виробки - квершлаги. В середину пластів ведуть штреки (які не мають виходу на поверхню). При похилому видобутку вздовж пластів ставляться похилі підйомники: нахили ( для спуску різного вантажу), бремсберги ( для підйому корисних копалин). Крім того, перспективним методом добування є гідравлічний метод: потужний струмінь води з спеціального пристрою - гідромонітора, дробить вугілля або сланець, які по трубопроводі йдуть на збагачувальну фабрику. З тонких пластів вугілля або сланець видобувають за допомогою шнека, який нагадує гвинт м'ясорубки з гострим наконечником.

Відкритий спосіб видобування горючих копалин найбезпечніший і дешевий. Спочатку великі екскаватори (драглайни) з ковшами з ємністю     100 м знімають гірські породи, які закривають вугільні чи сланцеві пласти. Потім інші потужні екскаватори висотою з 13-поверховий будинок вантажить копалини у вагони з швидкістю 5000 м/год. Цим способом у світі добувають майже половину всього вугілля і сланцю.

Що до торфу, то в нього є своєрідний спосіб видобутку. Раніше торф добували спеціальними лопатами, металева частина яких була зігнута під прямим кутом. Нарізані ними торф'яні ,,цегли" складали в піраміду для сушіння. Тепер, перед розробкою, торф'яні поклади осушують за допомогою спеціальних каналів, а також очищають від дерев та кущів. Потім добувають фрезерним способом, тобто підсушений і вирівняний шар торфу подрібнюють спеціальними машинами, висушують та збирають в тюки.

Отже, видобування паливних корисних копалин дуже складна робота, але це ніщо в порівнянні з користю, яку вони приносять.

Слово вчителя.

До ХХ століття основними енергоносіями були дерево, потім вугілля, яке в свою чергу поступилось нафті та природному газу.

Завдання.

Географічний практикум.

В зошитах побудувати стовпчаті діаграми паливно-енергетичного балансу світу за такими даними (в %).

(Дані написані на дошці)

1910 рік

                Нафта – 3%

                Природний газ – 0%

                Вугілля – 63%

                Інші природні ресурси – 34% (дерево, органічні залишки)

Зразок:

1972 рік

                Нафта – 34%

                Природний газ – 18%

                Вугілля – 32%

                Інші природні ресурси – 34% (гідроенергія, ядерна)

Зразок:

2000 рік

                Нафта – 30%

                Природний газ – 22%

                Вугілля – 21%

                Інші природні ресурси – 27% (гідроенергія, ядерна)

Повідомлення учня.

(Випереджальне завдання.)

«Добування паливних корисних копалин».

Орієнтовний зміст.

Щоб зрозуміти, що собою являють горючі корисні копалини, то треба знати, з чого вони складаються і які їхні властивості.

Отже нафта - це густа, в'язка масляниста рідина, зазвичай темно-коричневого або чорного кольору, але також бувають і світло-коричневі, червонуваті, жовті й навіть білі нафти. Переважно вона є легко текучою, рідше - малорухомою. Має різкий запах гасу, легша за воду, густина коливається від 750 кг/м до 950 кг/м на поверхні води утворює тонку жирну плівку. При О⁰С не замерзає, а в'язне. Розрізняють динамічну і кінематичну в’язкість. Динамічною в'язкістю називається внутрішній опір окремих часток рідини руху загального потоку. У легкій нафті в'язкість менше ніж у важкій. При видобутку і подальшому транспортуванні важкі нафти підігрівають.

І саме головне, в чому полягає основна цінність нафти - це її теплотвірна здатність, до 10000 калорій або 41МДж/кг, а в продуктів перегонки ще більша, що робить її основним енергоносієм у світі. 1т нафти 1,3т антрациту = Зт бурого вугілля = 3,3т торфу = 7т горючих сланців.

Крім того нафта не є індивідуальною речовиною, її неможна записати однією якоюсь хімічною формулою. Вона складається з близько 1000 різних речовин і хімічних елементів. Основні з них: вуглець - 82.87% мас; водень - 11.15% мас; сірка - 0,1.2,0% мас; азот - до 2,2% мас; кисень - до 1,5% мас Також нафта - це складна суміш вуглеводнів (парафінів, нафтенів, аренів). Кисень, сірка та азот містяться у вигляді кисне -, сірко - та азотовмісних сполук, які називають гетеро-атомними. Природний газ - це безбарвна речовина, яка немає запаху, легша за повітря, газувата за звичайних умов. Пояснюється це тим, що вуглеводні, які містяться в ньому, мають малі відносні молекулярні маси. Теплота згоряння - така ж сама, як і в нафті. При горінні світиться синім полум'ям, даючи мало світла і кіптяви, тому він вигідний для використання в побуті. Коли природний газ транспортують на кораблях або в балонах, то його зріджують, оскільки так він займає менше місця, та додають сполуку меркаптан, яка дає гострий запах - для розпізнавання його, при витіканні. Що ж до хімічного складу природного газу - то основну частину в ньому становить метан від 85% до 95% маси, решта - гомологи метану - етан, пропан, бутан та інші гази. Крім вуглеводнів до складу природного газу часто входять незначні кількості сірководню, азоту, гелію, аргону тощо.

Іншою горючою корисною копалиною є кам'яне вугілля. Це тверда горюча копалина, зазвичай чорного, сірого або коричнево-бурого кольору, часто з металевим блиском. Коли воно висушене - легко кришиться на дрібні кусочки, а зазвичай їхня вологість складає від 4-15 % в кам'яного вугілля, до 15 - 60 % в бурого. Густина коливається від 900 кг/м в бурого, ДОІ600 кг/м в антрациту. При горінні світиться яскравим полум'ям, але дає менше тепла, ніж нафта і газ, від 17 МДж/кг до 35 МДж/кг і чим більша густина в нього, тим більше тепла воно дає.

В хімічному складі це також неоднорідна копалина. Та все ж основну частину маси становить вуглець - 70 - 95 %, залежно від виду вугілля, вміст водню невеликий - 2 - 5,5 %, а от кисню, сірки та азоту може бути велика частина - від 25 % в найгірших сортах, до 3 % в найкращих. Також як мінеральні домішки, до складу золи входять оксиди алюмінію, силіцію, кальцію, магнію, заліза, деколи ще є метан. На збагачувальних фабриках вугілля очищується від всіх домішок, які пізніше йдуть як сировина для хімічної промисловості.

 Торф - це тверда горюча корисна копалина, зазвичай коричневого або бурувато-чорного кольору. В свіжому вигляді - дуже вологий, в сухому - крихкий, в руках легко розсипається в труху. Складається з переплутаних між собою решток відмерлих рослин - різних мохів, трав, а деколи й з уламків стовбурів і кори дерев. При горінні світиться тьмяним червонуватим полум'ям, якщо є ще в ньому якісь домішки, то дає кіптяву. Питома теплота згоряння торфу - близько 15 МДж/кг.

Горючі сланці - це глинисті, мергельні або вапнякові бітумні породи, коричневого, бурого, шоколадного, темно-сірого, а інколи світло-жовтого кольору, які розколюються на плитки. В свіжому вигляді ріжуться ножем і дають стружку. Легко запалюються від сірника. Під час горіння виділяють кіптяву з характерним запахом бітуму. Хімічний склад горючих сланців такий: вуглець - 60-75 %, водень - 6 - 10 %, кисень, азот, сірка - 14 - 20 %, решта - важкі метали та різні сполуки. Теплота згоряння горючих сланців - до 10 МДж/кг.

Отже всі горючі корисні копалини не є індивідуальними речовинами. Всі вони є сумішшю багатьох хімічних елементів, основним яким є вуглець. І головна їхня властивість - це давати при горінні тепло.

Завдання класу.

Прокоментувати таблицю (усно).

«Країни, що володіють найбільшими запасами палива.»

Знайти ці країни на карті.

(таблиця на дошці)

Слово вчителя.

Висновок (у зошитах).

Ресурсозабезпеченість країн-лідерів за запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля висока, або достатня. Так, наприклад, Саудівська Аравія має запаси нафти в 35, 2 млрд. т, а видобувається 402 млн. т. якщо розрахувати на скільки років забезпечена ця держава нафтою, то це буде в 2 рази вище середньосвітового показника (136 млрд. т/ 3,1 млрд. т = 44 роки) приблизно 90 років  (35,2 млрд.т / 402 млн.т = 90 років). Отже, рівень забезпеченості Саудівської Аравії високий. Середньосвітовий показник забезпеченості природним газом – 55 років, кам’яним вугіллям – 300 років.

13 країн з великими запасами нафти, об’єдналися в міждержавну організацію країн-експортерів нафти – ОПЕК. Ця організація була створена в 1960 році.

Завдання класу.

За допомогою підручника, додаткової літератури, атласу записати в зошит країни цієї організації. (Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, ОАЕ, Еквадор, Габон)

V. Закріплення нових знань і вмінь учнів.

Запитання.

• Від яких факторів залежить розміщення природних мінеральних ресурсів палива і сировини?
• Назвати країни-лідери за запасами розвіданих корисних копалин і за запасами нафти, природного газу, кам’яного вугілля.

VІ. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія.

• Оцінювання знань і вмінь учнів.
• Порівняйте ваші досягнення на уроці з очікуваними.

VІІ. Домашнє завдання.

• Опрацювати відповідний текст підручника.
• Повторити географічну номенклатуру з даної теми.